Причини РДУГ. Комплекс генетичних та середовищних факторів. Огляд наукових даних.

У суспільстві досі існує міф, що синдром дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) виникає через одну чітку причину: "погані гени", "неправильне виховання" або "шкідливе середовище". Однак сучасна наука спростовує ці спрощені уявлення. 

РДУГ — це нейророзвитковий розлад, який у переважній більшості випадків є результатом складного взаємодії численних генетичних та середовищних чинників, кожен з яких окремо має лише незначний вплив.

Генетичний фундамент: не один ген, а складний ансамбль

Дослідження, зокрема масштабні геномні аналізи, підтверджують, що спадковість відіграє ключову роль в розвитку РДУГ, оцінюючись у 70-80%. Однак це не означає, що існує єдиний "ген РДУГ".

Науковий консенсус сьогодні полягає в наступному:

·         Багатогенний характер: ризик розвитку РДУГ пов'язаний з комбінацією сотень, якщо не тисяч, варіацій у різних генах.

·         Гени-мішені: ці генетичні варіації часто стосуються генів, пов'язаних із роботою дофамінової та норадреналінової систем мозку, які відповідають за увагу, мотивацію, контроль імпульсів та виконавчі функції.

·         Індивідуальний профіль: унікальна комбінація цих незначних генетичних впливів у кожної людини формує нейробіологічну основу, яка підвищує вразливість до розвитку розладу, але не є фатальним вироком.

Середовищні чинники: модулятори вродженого ризику

Генетична схильність реалізується в діалозі із середовищем. Важливо розуміти, що середовищні фактори не "викликають" РДУГ самостійно, але можуть впливати на його вираженість та тяжкість, особливо у дітей із вродженою вразливістю.

Фактори, що можуть модулювати ризик, включають (але не обмежуються):

·         Перинатальні чинники: народження перед строком, низька вага при народженні, гіпоксія, вживання матір'ю алкоголю чи нікотину під час вагітності.

·         Ранні травми: сильний стрес у ранньому дитинстві, психологічні травми.

·         Соціально-економічні фактори: важкі життєві обставини можуть посилювати симптоми, хоча самі по собі не є причиною.

Критично важливо: наявність цих факторів не обов'язково призведе до РДУГ, а їхня відсутність не гарантує захисту. Їхня роль полягає у взаємодії з індивідуальним генетичним профілем.

Модель "Діатез-Стрес": сучасне розуміння

Найточніше пояснення етіології РДУГ дає модель "діатез-стрес".

1.     Діатез (вроджена схильність): Це той самий складний генетичний фон, який робить нервову систему більш чутливою.

2.     Стрес (провокуючі чинники): Це сукупність середовищних впливів, які можуть "запустити" або посилити прояви розладу у схильної особи.

Чим вища генетична вразливість, тим меншого середовищного впливу може бути достатньо для появи симптомів. І навпаки, навіть при значному навантаженні середовищними факторами, у дитини з мінімальною генетичною схильністю РДУГ може не розвинутися.

Чому це розуміння так важливо для батьків і фахівців?

1.     Звільнення від почуття провини: ні батьки, ні сама дитина не "винуваті" у виникненні РДУГ. Це не результат поганого виховання або недостатньої сили волі. Це біологічно обумовлений стан мозку.

2.     Фокус на ефективній допомозі: замість пошуків єдиної причини, енергію спрямовують на комплексну підтримку, яка враховує індивідуальні потреби дитини: психолого-педагогічні методи, нейрокорекцію, можливу медикаментозну терапію за призначенням лікаря.

3.     Важливість ранньої діагностики: розуміння, що РДУГ має нейробіологічну основу, підкреслює важливість об'єктивної діагностики. Такі інструменти, як комп'ютерний тест MOXO, що оцінює ключові параметри уваги та імпульсивності, допомагають отримати точні дані, відокремлюючи симптоми розладу від інших причин поведінкових труднощів.

РДУГ - це складний, гетерогенний розлад з мультифакторіальною етіологією. Його розвиток - це як складання пазла, де кожен маленький елемент (генетична варіація або середовищний вплив) вносить свій невеликий внесок у загальну картину. Відмова від пошуку "винного" і прийняття цієї складності дозволяє сконцентруватися на найголовнішому: розумінні особливостей конкретної дитини та наданні їй цілеспрямованої, ефективної допомоги для успішної реалізації її потенціалу.

Стаття ґрунтується на даних наукових досліджень та матеріалах з ресурсу Національної асоціації з проблем РДУГ