РДУГ - це не тільки про психіку!

Повний аналітичний огляд соматичних ризиків, нейроендокринології та роли доказової терапії.

Аналітична стаття для психіатрів, сімейних лікарів, кардіологів, ендокринологів та фахівців із ментального здоров'я.

Протягом тривалого часу Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) у клінічній парадигмі розглядався виключно як поведінковий або когнітивний феномен. Однак сучасний консенсус доказової медицини (включаючи рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ) та міжнародних профільних асоціацій) стверджує: РДУГ - це системне нейробіологічне порушення, яке має глибокі соматичні прояви та прямий вплив на фізичне здоров’я людини.

Глобальна статистика ВООЗ показує, що РДУГ виявляється приблизно у 5-7% дітей та 2,5-4% дорослого населення світу. Проте катастрофічний відсоток недодіагностованості серед дорослих призводить до того, що пацієнти роками лікують коморбідну соматичну патологію - від первинної артеріальної гіпертензії та артеріальних спазмів до метаболічного синдрому й хронічного безсоння - не усуваючи першопричину.

Серцево-судинні ризики при РДУГ.

Найбільші популяційні дослідження та метааналізи останніх років (зокрема, масштабне шведське національне когортне дослідження, що охопило понад 2,5 мільйона осіб) підтвердили прямолінійну кореляцію між наявністю неохопленого терапією РДУГ та підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ).

📊 Статистика ризиків (у порівнянні з контрольною групою без РДУГ):

-          Серцево-судинні захворювання загалом: підвищення ризику на 65%.

-          Ішемічна хвороба серця (ІХС): підвищення ризику на 30–40%.

-          Артеріальна гіпертензія та аритмії: зростання ризику у 1,5–2 рази.

-          Захворювання периферичних судин та інсульт: зростання ризику на 50%.

Етап патогенезу	Фізіологічний процес та клінічні наслідки
1. Нейрохімічний зсув	Дисрегуляція центральних шляхів дофаміну та норадреналіну → Хронічна гіперактивність симпатичної нервової системи (СНС).
2. Ендокринологічна реакція	Постійно підвищений базовий рівень кортизолу, адреналіну та норадреналіну в крові.
3. Судинний відповідь	Розвиток ендотеліальної дисфункції, хронічний спазм судин та системне субклінічне запалення.
4. Соматичний результат	Формування артеріальної гіпертензії, серцевих аритмій та прискорений розвиток атеросклерозу.

Гіперактивність симпатичної нервової системи (СНС).

 Дисбаланс центральних норадренергічних та дофамінергічних шляхів призводить до того, що організм перебуває у стані хронічної реакції «біжи або завмирай». Це викликає постійний підйом базового тонусу судин і прискорення частоти серцевих скорочень (ЧСС).

Поведінковий та емоційний чинник: Пацієнти з РДУГ частіше стикаються з епізодами гострого емоційного стресу (через афективну дисрегуляцію та RSD - чутливість до відмови), що супроводжується різкими стрибками артеріального тиску.

Метаболічний синдром, порушення харчування та ендокринний дисбаланс.

Порушення регуляції дофаміну безпосередньо впливає на систему винагороди мозку, що визначає харчову поведінку та метаболічний статус.

Key Metabolic Correlations:

Ожиріння та високий ІМТ. Метааналізи доводять, що дорослі з РДУГ мають на 70% вищий ризик розвитку ожиріння, ніж нейротипові особи.

Цукровий діабет 2-го типу. Ризик розвитку ЦД 2-го типу вищий у 2-2,5 рази.

При недостатньому базовому рівні дофаміну у префронтальній корі мозок пацієнта шукає найпростіший і найшвидший спосіб отримати стимуляцію. Швидкі вуглеводи (цукор, фастфуд, висококалорійні снеки) дають миттєвий дофаміновий сплеск.

Виникає паттерн імпульсивного переїдання або «компульсивного шматочкування» протягом дня, коли людина їсть не через фізіологічний голод, а заради зняття сенсорної нудьги та внутрішнього дискомфорту. Додайте сюди прокрастинацію фізичної активності - і метаболічний синдром стає логічним наслідком.

Порушення сну та циркадних ритмів. Нейробіологічний збій

Близько 75-80% людей із РДУГ мають суттєві порушення архітектури сну. Довгий час вважалося, що це вторинний симптом тривоги, проте сучасна хронобіологія доводить наявність первинного ендогенного порушення.

Параметр сну	Нейротипова норма	Стан при РДУГ (DSPD)
Ендогенний пік мелатоніну	21:00-22:00	Зсунутий на 1,5–2 години пізніше (22:30-00:00+)
Природне засинання	22:30-23:30	Зазвичай пізніше 01:00-02:30 ночі
Діагноз за МКХ/DSM	Фізіологічна норма	Синдром затримки фази сну (Delayed Sleep Phase Syndrome)
Клінічний наслідок	Повноцінне відновлення	Хронічний дефіцит сну, вранці - «когнітивний туман», виснаження

Основні типи патології сну при РДУГ.

-          Синдром затримки фази сну (DSPS). Мозок пацієнта фізіологічно не відчуває сонливості до 2:00-3:00 ночі. Це зумовлено затримкою вивільнення мелатоніну питомо на нейрональному рівні.

-          Синдром неспокійних ніг (RLS) та PLMD. Зустрічається у 30-50% пацієнтів з РДУГ, що безпосередньо пов'язано з дефіцитом дофаміну в підкіркових структурах.

-          Фрагментація сну та «Revenge Bedtime Procrastination». Неможливість «вимкнути» потік думок через гіперактивність мережі DMN (Default Mode Network) призводить до хронічної недосипаності, що вранці створює ефект «когнітивного туману».

Ключове відкриття останніх масштабних клінічних досліджень є фундаментальним для всієї системи охорони здоров’я:

-          Вчасно розпочата та комплексна терапія РДУГ знижує загальні соматичні ризики та рівень загальної смертності (All-cause mortality) на 18-20%.

Напрямок впливу терапії	Механізм зниження соматичних ризиків (на 18–20%)
1. Поведінковий контроль	Зниження імпульсивних рішень: зменшення тютюнопаління, вживання алкоголю, компульсивного переїдання та аварійних ситуацій.
2. Нейроендокринна стабілізація	Зняття хронічного стресу та зниження токсичного рівня кортизолу й адреналіну в крові.
3. Нормалізація біоритмів	Відновлення гігієни сну, покращення процесів саморегуляції та відновлення нервової системи.
4. Медичний комплайєнс	Здатність пацієнта регулярно проходити обстеження, вчасно приймати призначені соматичні ліки та дотримуватися рекомендацій лікаря.

Чому мультимодальна терапія (психофармакотерапія + КПТ/ДБТ + психоосвіта) має соматопротекторний ефект?

Зниження імпульсивності та відновлення контролю. Пацієнти, які отримують корекцію дофамінергічного тонусу, припиняють використовувати їжу, нікотин чи алкоголь як «самолікування» дефіциту уваги.

Зняття хронічного психоемоційного виснаження. Системне лікування знижує токсичний рівень сорому, тривоги та реактивності на стрес, що стабілізує роботу симпато-адреналової системи та знижує навантаження на серце й судини.

Нормалізація способу життя. Здатність утримувати графік, вчасно харчуватися, регулярно займатися спортом і проходити медичні огляди стає доступною лише тоді, коли префронтальна кора має достатній ресурс для виконання виконавчих функцій.

РДУГ - це не дитяча вередливість і не суб'єктивна психологічна проблема. Це системний нейросоматичний стан, який без належної корекції скорочує тривалість та якість життя пацієнта через соматичні ускладнення.

Джерела:

Key Scientific References & Clinical Guidelines: The Lancet Psychiatry (2024–2026): Attention-deficit/hyperactivity disorder and risk of cardiovascular diseases: A nationwide cohort study.

World Health Organization (WHO): ADHD Guidelines and global burden of neurodevelopmental disorders.

Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism: ADHD, dopaminergic pathways, and metabolic syndrome risk in adults.

Sleep Medicine Reviews: Circadian rhythm disruptions and sleep architecture alterations in adult ADHD.

NICE Guidelines (UK) / CADDRA (Canada): Multimodal management of ADHD and long-term health outcomes.

МОХО Україна https://www.moxo-ukraine.com.ua/